Сумочка була дуже популярним аксесуаром з давніх часів. Про це свідчать найстаріші, розвинені італійські міста. Фактично, в кожному італійському місті, де процвітала торгівля та комерція, був свій квартал або вулиця виробників сумок (Via dei Borsai) — видатних ремісників, які спеціалізувалися на створенні красивих аксесуарів.

Згідно з історичними записами, найвідоміші італійські майстри сумок були виявлені в таких містах як: Венеція, Пістоя, Сієна, Піза. Вони користувалися великим попитом у вищого суспільства. Паризький двір купував свої сумки й гаманці виключно у цих вправних італійських ремісників. Збереглися документи, в яких згадуються виключно розкішні й дорогі гаманці, оздоблені золотом, дорогоцінним камінням, сріблом — усе це прибуло з Італії.

Між вісімнадцятим і дев’ятнадцятим століттями, із зростанням буржуазії, все більше й більше жінок почали використовувати більш витончені та красиві гаманці — відтоді й до сьогодні попит на сумки, незалежно від виробника, а також розміру виробу, постійно зростає.

Перші вироби призначалися для зберігання грошей, ймовірно, були виготовлені зі шкіри (італійське слово «handbag» або «borsa» походить від грецького «byrsa», що в перекладі означає «шкіра»). Найдавніша документальна згадка про виробництво сумок в Італії датується дванадцятим століттям. У Тоскані на той час уже повноцінно функціонували найкращі італійські шкіряні майстерні. Свідченням цього є назви гільдій ремесел і професій, які існували на той час. Серед ремісників можна побачити такі гільдії, як: Cuoiai і Galigai (шкіряники), Correggiai (військові шкіряники), Sellai (сідельні майстри) та Calzolai (шевці). Шкіра, яка використовувалась у ті часи, була переважно з корови та буйвола, а також більш вишукані шкури, такі як замша та теляча шкіра. Італійські сумки в цей період називали «scarselle» — їх носили через плече або на талії. Також це могли бути bisacce, що відповідали нашим дорожнім сумкам.

Жіночі шкіряні сумки крос-боді виготовлялися з багатим оздобленням, що зробило флорентійських майстрів відомими: ці італійські аксесуари дуже цінувалися за кордоном.

Іншим містом, що прославився у створенні італійських сумок, була Венеція з її гільдіями Bolzieri та Arte dei Lavoratori del Cuoio (Гільдія шкіряників). Венеція була типово комерційним містом, її досвідчені ремісники виготовляли аксесуари всіх форм і розмірів для різного використання — зі шкіри або дорогої тканини (наприклад, оксамиту, дамаску й шовку), з дорогоцінним камінням, перлами, вишивкою, мереживом тощо. У середньовіччі вони почали виготовляти сумки з фамільним гербом або гербом гільдії.

У шістнадцятому столітті торгівля сумками зростала, виробники почали вказувати своє походження (Флоренція, Париж, Венеція, Феррара тощо), і сумки стали об’єктом модних примх. Вироби почали прикрашати все більшою кількістю стрічок, смуг, мережива, бантів, а в деяких випадках навіть дорогоцінним камінням. Матеріали ставали дедалі розкішнішими (зважайте, що це була дуже багата епоха): шкіру використовували багато, але також почали застосовувати оксамит, парчу й атлас. Найпопулярнішими видами сумок були: cartella (модернізація середньовічної scarsella, вона була просторішою та мала кишеню для ножа), brachetta (сумка, яку носять чоловіки). У цей період також народилася «borsa da matrimonio» — мішечок (невелика сумочка), наповнена грошима як весільний подарунок для наречених.

Іншим італійським аксесуаром, який був предком сучасних сумок і був дуже модним у Венеції XV століття (і знову у Франції XVII століття), була manicotti (муфта). Зазвичай циліндричної форми з тканини з хутряною підкладкою, вона використовувалася для зігрівання рук і мала внутрішні кишені для зберігання дрібниць або грошей.

У наступний період, аж до другої половини XVIII століття, сумки майже не використовувались, але після Французької революції з’явилися перші зразки ручних виробів — barilotti, дещо схожі на італійську manicotti (Венеція XV століття), хоча вони й не були широко розповсюджені.

Із кінця XIX століття привабливість сумочки була переосмислена, і з того часу її популярність невпинно зростає до сьогодні. Це була колоніальна епоха: сумки іноді ставали справжнім багажем, іноді — зручним і містким прогулянковим аксесуаром зі шкіри або тканини, багатим на оздоблення та дуже елегантним.

Усе досягло нового переломного моменту після Першої світової війни. Саме тоді народилися Pochettes (борсетки або жіночі клатчі), а також нові італійські модні будинки. Завдяки таким іменам, як Gucci і Gherardini, італійська індустрія сумок продовжила зростати, знаходячи нові форми та матеріали. Сумки почали поєднуватися з іншими аксесуарами, призначеними для особливих подій і часу доби, навіть муфта знову увійшла в моду в оксамитовій шкірі. Саме в Італії через нестачу матеріалів після Другої світової війни з’явилася мода на сумки зі штучних замінників дорогоцінних матеріалів: імітація під крокодила та інших рептилій.

Незважаючи на те, що Париж став центром світової моди після Другої світової війни, італійські ремісничі традиції, що передавались і вдосконалювались століттями, й досі процвітають. Так в Італії й у всьому світі італійські жіночі шкіряні сумки користуються великим попитом, і чим більше розвиваються технології та транспорт, тим більше людей мають доступ до італійських сумок і закохуються в них. Ремені, пряжки й кишені увійшли в моду, а шкіра рептилій завоювала популярність нарівні з телячою шкірою, в обробці якої італійські майстри вже давно стали спеціалістами, а сумки з Італії стали одними з найвідоміших у високій моді.

Зараз індустріальна ера дала виробам металеву фурнітуру та оздоблення, блискавки, заклепки та багато іншого.

Сьогодні, як і завжди, італійські ремісничі традиції у сфері шкіряних сумок живі, здорові й продовжують розвиватися — вони досі вірні столітнім принципам, яких вимагає це ремесло. Секрети, які роблять сумки з Італії унікальними й неперевершеними, передавалися (і передаються) від батька до сина, від покоління до покоління, тому ми досі можемо насолоджуватись їхнім винятковим умінням. Мода й смаки змінюються, але витончене майстерність і техніки, які застосовуються при виготовленні італійських сумок, залишаються незмінними — за винятком деяких удосконалень, отриманих завдяки багаторічному досвіду. Сьогодні, як і колись, завжди є хтось, хто особисто вирізає шкіру, хтось її фарбує, інший прошиває — усі працюють вміло й із пристрастю до своєї справи, аж поки вона не буде завершена: саме тому ми так цінуємо ці аксесуари з написом Made in Italy.